15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території
інших держав – День пам’яті.
Ангола, Угорщина, Мозамбік, Єгипет, Бангладеш,
Чехословаччина, Сирія, Афганістан…. Більш ніж у 20 країнах світу гинули в
мирний час і ставали інвалідами українські хлопці за наказом уряду СРСР
виконуючи «інтернаціональний обов’язок» зі зброєю в руках, захищаючи про
радянські режими і «соціалістичні цінності».
Цей день встановлено в Україні «…
на підтримку ініціативи громадських організацій та з метою вшанування громадян України,
які виконували військовий обов’язок на території інших держав…» згідно з Указом
Президента України «Про день вшанування учасників бойових дій на території
інших держав» від 11 лютого 2004 року № 180/2004.
15 лютого 1989 року
були виведені радянські війська з Афганістану.
Афганська війна тривала з 25
грудня 1978-го до 15 лютого 1989 року, тобто майже 10 років. Серед радянських
військовослужбовців загинуло 2572 українців (17,09% усіх втрат). Із 620 тисяч
радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч (або
24,19% загальної кількості) становили громадяни України. Нікого з нас не можуть
лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч
військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш
співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, -
також наш співвітчизник.
15 лютого 1989 р. останній
радянський солдат покинув територію Афганістану.
Схиляємо голову перед світлою
пам’яттю тих, кому не судилося повернутися з тієї війни.
Віват усім, хто
повернувся з поля брані
З Єгипту, Сирії,
Анголи, Сомалі,
Хто бачив смерть в
крутих горах в Афгані,
І тим, хто не прийшов
до рідної землі,
Кого не стріла рідна
мати на порозі…
І хай торочать злії
язики,
Залишитесь Ви в
пам’яті народу
Синами рідної Вітчизни
навіки!
Битви закінчуються, а історія
вічна. Пішла в історію і війна в Афганістані. Але в пам’яті людській вона буде
жити вічно, тому, що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів.
Вона буде жити в пам’яті сиріт, які залишилися без батьків, буде жити в душах
тих, хто в ній брав участь. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло
військові та моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної і
трагічної афганської війни та інших збройних конфліктів.
І сьогодні на землі панують
війни, злочини, насилля… На Сході України гинуть українці, а їх діти
залишаються сиротами.
Але ми віримо, що людство
подолає війну і на землі пануватиме мир
і злагода, батьки виховуватимуть своїх дітей добрими, чесними, відданими
людьми, справжніми патріотами своєї країни, що люди забудуть навіть значення
слова «війна».
Сьгодні ми згадуємо загиблих
учасників збройних конфліктів в різних куточках світу. Серед них є жителі нашого району.
