28 червня - День Конституції України!

Першу незалежну Конституцію української держави прийняли у Верховній раді в 1996 році 28 червня. Прийнята в ту безсонну для парламентарів ніч, конституція діє по сьогоднішній день. Робота над складанням проекту тривала з 27 по 28 число. Депутатами розглядалися питання про державну символіку, державну мову, права громадян. Відповідно до прийнятої Конституції Україна є соціальною і незалежною, суверенною, правовою державою. Найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її здоров’я і життя, гідність і честь. Президент є главою держави, а, відповідно, гарантом дотримання Конституції. День прийняття основного державного закону країни був заснований офіційним святом – днем Конституції. Святкові заходи проходять по всій країні, вулиці прикрашають прапорами, транспарантами. Звучать урочисті промови, привітання перших осіб держави і глав інших країн. Проходять святкові концерти, і, зрозуміло, вінцем церемонії є салют.

З Днем Конституції України, роки й роки тому наша країна повстала з попелу і знову стала вільною. Нехай полум’я гордості за нашу державу яскраво сяє в серці кожного, освячуючи нам шлях у світле майбутнє.

    З святом Вас, дорогі українці! Хай у кожного здійсняться мрії та сподівання! Хай настане мир та спокій у нашій державі! Хай усі будуть щасливі і здорові!

Люди самі вибирають, за якими законами жити,
Якщо правду беруть, значить, так тому і бути.

Конституцією своєю ми пишаємося неспроста,
Є у неї мудрість, справедливість і, звичайно, доброта.

В ній прописані закони, щоб громадян захищати,
Щоб країною європейською Україна могла стати.

Вітаємо українців і бажаємо від душі,  
Щоб нами досягалися всі на світі рубежі!

22 червня - День скорботи і вшанування полеглих в роки Другої світової війни

22 червня 1941 року - напад фашистської Німеччини на Радянський Союз поклав початок Другій світовій війні, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника.

В Україні цей День закріплений відповідно до Указу Президента України      № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року і носить назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні».

Саме тому Перемога у Великій Вітчизняній війні – одна з найважливіших дат, яка об’єднує народи України, Росії і Білорусі. Це - наш спільний біль і спільна гордість. Це - наша відповідальність перед співвітчизниками-ветеранами і пам’ять про тих, хто не повернувся з полів битв….

В історії українського народу події Великої Вітчизняної війни  посідають особливе місце. За своєю глибиною, трагізмом і героїкою вони є набагато значнішими, ніж інші і вже набули епохального значення. Певною мірою обумовлено це й тим, що донині живі учасники війни, носії історичної пам’яті про неї – ті, хто воював зі зброєю в руках, навчався, працював, відбудовував країну. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням нашого народу, що витворює підвалини його самодостатності й самобутності, і водночас, – органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік, підносить до рівня інших народів, які активно творили історію.

На цій війні, заради тих, хто живе зараз, поклали своє життя мільйони людей. 22 червня 1941 року - одна із найсумніших дат в нашій історії всього пострадянського простору. Розпочався один із найтяжчих і скорботних періодів в історії України: з масовими розстрілами, голодом та концентраційними таборами. Фронт двічі прокотився багатостраждальною Україною, у кривавих боях виборювалося право на життя нашого народу.

Друга світова війна – одна з найбільших трагедій XX століття. Це – трагедія не українського, не європейського, а світового масштабу. Війна охопила різні країни, різні континенти, стала автором кривавих сторінок історії для багатьох народів світу. Але, звичайно, найбільше пережила наша земля і наш народ. Ніколи раніше в своїй історії Україна не платила за мир таку високу ціну.

Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна вдячність нинішніх і прийдешніх поколінь усім патріотам рідної землі, які згуртувалися задля високої мети – визволення Вітчизни від ворога. Цей приклад наших батьків і дідів достойний наслідування і сьогодні.

Ми перемогли, сплативши невимовно дорогу ціну: понад 40 місяців в Україні лилася кров, війна вщент зруйнувала міста, знищила села, забравши майже 10 мільйонів життів – 22 відсотки усіх загиблих у Другій світовій війні.

Свій перелік страждань і втрат має кожна українська родина.
День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Сьогодні навіть важко уявити масштаби випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь.

Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна. Слава їм, вічна і світла пам'ять!

Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь. Ніхто не забутий, ніщо не забуте. У багатьох країнах у цей день приспускають державні прапори і згадують ті жахливі часи...

Пам'ять про ці жертви, про подвиг народу зобов'язує всіх нас, нині сущих, пройнятися усвідомленням того, що коли б не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації.

Ніхто не має права забути, що трагедія 41-го поклала початок переможному Травню 45-го.

Тож низький уклін захисникам рідної землі у День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.