Цей
День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005
року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського
терору під час Другої світової війни. Україна на державному рівні приєдналася
до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова Верховної Ради від
5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття
ООНівського документа. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року
війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського
концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Варто
нагадати, що Голокост з грецької перекладається як “всеспалення” й означає
систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною
і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост –
систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної,
національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як
неповноцінних, шкідливих. Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв
було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території
колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після
окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було
Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з
найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному яру в Києві, але знищення
євреїв України було систематичними і повсюдними.
Один з таких пам'ятників знаходиться на території нашого села...
Понад 1200 чоловіків, жінок та дітей загинули від рук окупантів в роки Другої світової війни.
Вічна їм память! Пам'ятаймо! Ніколи знову!
