Шановні українці! Шановні батьки, учні, колеги!
З національним святом українського народу —
Днем незалежності — я щиро Вас вітаю!
Благополуччя, щастя, радості, натхнення,
Добра, здоров’я й злагоди бажаю.
Нехай це свято Вам наснаги додає,
В майбутнє кращу долю-стежку прокладе.
Вітаю з
Днем Незалежності України і бажаю вам міцного здоров’я, великого родинного
щастя і затишку, миру і любові, взаєморозуміння, злагоди і благополуччя. Нехай
кожен день вашого життя буде наповнений радістю, теплом, новими досягненнями та
можливостями, а ваші добрі справи примножать славу нашої Батьківщини — України!
Україно моя співуча,
Ніжна нене, колиска добра!
Я люблю твої древнії кручі,
Буйну зелень на схилах Дніпра.
Ти одвічна — у пісні, у слові,
В думах сивого кобзаря,
Україно моя казкова,
Наше серце для тебе співа.
Живи, Україно! Живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Співай, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Ми різні з материнської колиски,
Та всі ми діти щирої землі.
В родині вільній всі ми — українці
Ми України доньки і сини
Благословенна у віках земля
З хлібами щедрими під небом синім.
Велично й впевнено зійшла зоря
Нової України!
Вона в моїй душі, в серцях людей,
У радощах та у скрутну годину.
Ім’я її прекрасне і святе —
Повіримо в Україну!
Вона добро несе в новітній світ,
Довічну віру й пісню солов’їну.
Здобуття суверенітету кожної держави — це
перший її крок у досягненні свободи й незалежності, крок до
соціально-економічного та духовного прогресу, благополуччя й добробуту народу.
Україна стала на цей шлях після того, як переконалася, що центр, загальносоюзні
органи і відомства відверто прагнуть і надалі диктувати республікам колишнього
СРСР свої закони, зберігати у відносинах з ними панівне становище, хазяйнувати
тут, як у колоніях.
Виходячи з цього та виражаючи волю й прагнення
українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію
про державний суверенітет України, який відповідає споконвічним інтересам
усього народу республіки. Його, згідно з Декларацією, становлять громадяни
України всіх національностей, повага до прав яких зафіксована в цьому
документі.
Дальший поступ до свободи й незалежності
республіки було прискорено в зв'язку зі спробою державного перевороту 19—21
серпня 1991 р., коли група керівних партійних і державних діячів спробувала
загальмувати демократичні процеси, відкинути всю країну назад — до
брежнєвського лихоліття, а то й сталінщини.
Така небезпека загрожувала й суверенній
Україні. Ось чому скликана 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради України
розглянула одне, але надзвичайно важливе для дальшої долі народу питання: про
політичну ситуацію в республіці й заходи, яких необхідно вжити, щоб не
допустити можливості повторення подібного в майбутньому. Головним, справді
історичним наслідком роботи сесії було проголошення Акту незалежності України.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка
нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991
р., зазначалося в цьому Акті,—
— продовжуючи тисячолітню традицію
державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення,
передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
— здійснюючи Декларацію про Державний
суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки урочисто проголошує
незалежність України та створення
самостійної Української держави — України.
Територія України є неподільною і
недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція
і закони України.
Отже, день 24 серпня 1991 р. став
поворотним, він відкрив нову еру в історії України.