Минають роки, а в цьому році 100-ліття з того часу як молодь України стала на захист своєї країни - України, навіть не маючи будь-якого досвіду воїнів...
29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині
уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації,
який уже протягом століття є національним символом для десятків поколінь
борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні
Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував
незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла
так просто віддавати свого «молодшого
брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє
п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ. Лише 300 українських
юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і
прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною
армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених
за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи
ім. гетьмана Б. Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових
Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського
політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.
Під Крутами бій, під Крутами кров…
Про давню трагедію згадаю знов.
Під Крутами смерть, під Крутами плач…
І кулю у серце націлив палач.
Під Крутами юність, під Крутами сум.
Над життям юнацьким наруга і глум.
Під Крутами розум і нації цвіт.
А хто за цей злочин дасть нам отвіт?
Під Крутами сльози, зітхання тяжке…
І як же це сталось, здатний хто на таке?
Стало каменем серце отут біля Крут
І заповідь божа затоптана в бруд.
А заповідь п’ята каже; «Не вбий!»
То хто ж породив тебе кате людський?
Під Крутами вбивство, під Крутами гнів…
І все пам’ятаю через тисячі днів.
І пам’яті свічка горить не згаса
І 300 сердець – наша гордість, краса.
Під Крутами квіти, «Реквієм» спів…
Пам’ятай, Україно, патріотів синів!