22 червня - День скорботи і вшанування полеглих в роки Другої світової війни

22 червня 1941 року - напад фашистської Німеччини на Радянський Союз поклав початок Другій світовій війні, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника.

В Україні цей День закріплений відповідно до Указу Президента України      № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року і носить назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні».

Саме тому Перемога у Великій Вітчизняній війні – одна з найважливіших дат, яка об’єднує народи України, Росії і Білорусі. Це - наш спільний біль і спільна гордість. Це - наша відповідальність перед співвітчизниками-ветеранами і пам’ять про тих, хто не повернувся з полів битв….

В історії українського народу події Великої Вітчизняної війни  посідають особливе місце. За своєю глибиною, трагізмом і героїкою вони є набагато значнішими, ніж інші і вже набули епохального значення. Певною мірою обумовлено це й тим, що донині живі учасники війни, носії історичної пам’яті про неї – ті, хто воював зі зброєю в руках, навчався, працював, відбудовував країну. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням нашого народу, що витворює підвалини його самодостатності й самобутності, і водночас, – органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік, підносить до рівня інших народів, які активно творили історію.

На цій війні, заради тих, хто живе зараз, поклали своє життя мільйони людей. 22 червня 1941 року - одна із найсумніших дат в нашій історії всього пострадянського простору. Розпочався один із найтяжчих і скорботних періодів в історії України: з масовими розстрілами, голодом та концентраційними таборами. Фронт двічі прокотився багатостраждальною Україною, у кривавих боях виборювалося право на життя нашого народу.

Друга світова війна – одна з найбільших трагедій XX століття. Це – трагедія не українського, не європейського, а світового масштабу. Війна охопила різні країни, різні континенти, стала автором кривавих сторінок історії для багатьох народів світу. Але, звичайно, найбільше пережила наша земля і наш народ. Ніколи раніше в своїй історії Україна не платила за мир таку високу ціну.

Подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна вдячність нинішніх і прийдешніх поколінь усім патріотам рідної землі, які згуртувалися задля високої мети – визволення Вітчизни від ворога. Цей приклад наших батьків і дідів достойний наслідування і сьогодні.

Ми перемогли, сплативши невимовно дорогу ціну: понад 40 місяців в Україні лилася кров, війна вщент зруйнувала міста, знищила села, забравши майже 10 мільйонів життів – 22 відсотки усіх загиблих у Другій світовій війні.

Свій перелік страждань і втрат має кожна українська родина.
День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Сьогодні навіть важко уявити масштаби випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь.

Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна. Слава їм, вічна і світла пам'ять!

Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь. Ніхто не забутий, ніщо не забуте. У багатьох країнах у цей день приспускають державні прапори і згадують ті жахливі часи...

Пам'ять про ці жертви, про подвиг народу зобов'язує всіх нас, нині сущих, пройнятися усвідомленням того, що коли б не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації.

Ніхто не має права забути, що трагедія 41-го поклала початок переможному Травню 45-го.

Тож низький уклін захисникам рідної землі у День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні.